• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Сторінка для батьків

Брошура ” Ментальне здоров’я дітей під час війни: поради батькам та опікунам”

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОГО РОКУ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ

Навчальний рік у СЮТ починається 1 вересня і закінчується, як правило, 31 травня. З 1 до 15 вересня здійснюється комплектування груп гуртків, для першого року навчання та доукомплектування груп другого та наступних років навчання. Цей період вважається робочим часом керівника гуртка, секції, студії або іншого творчого об’єднання.

У канікулярні,вихідні та святкові дні позашкільний навчальний заклад працює за окремим планом, затвердженим директором СЮТ.

У літній канікулярний час Станція юних техніків проводить роботу з вихованцями, учнями і слухачами в різних організаційних формах: змагання, зльоти, походи, екскурсії, збори, фестивалі, конкурси, концерти, заняття, тощо, як підсумок навчально-виховного процесу за навчальний рік, а також проводить змістовний відпочинок та організовує роботу гуртків в пришкільних таборах.

Тривалість одного заняття в СЮТ визначається навчальними планами і програмами з урахуванням психо-фізіологічного розвитку та допустимого навантаження для різних вікових категорій і становить для вихованців, учнів і слухачів :

віком від 5 до 6 років - 30 хвилин ;

віком від 6 до 7 років - 35 хвилин ;

старшого віку - 45 хвилин.

Шановні батьки!

Пропонуємо вам декілька порад щодо організації дистанційного навчання та відпочинку

• Ранок нехай починається як зазвичай у робочі дні. Організуйте сніданок, вранішні гігієнічні процедури, ранкову гімнастику. Це дисциплінує дитину і вас.

• Плануйте день разом із дітьми. Розподіляйте час таким чином, щоб робота (читання, виконання завдань і вправ) та відпочинок були в співвідношенні 40 хв. занять /20хв. відпочинку. Обов'язково слідкуйте, щоб діти не залишалися надовго без активного відпочинку.

• Учіть дітей плануванню: на аркуші паперу записуйте обов'язкові справи, які треба виконати, а також розробіть спеціальну систему заохочення. Нехай діти пишаються своїми виконаними справами.

• Слідкуйте за графіком освітнього процесу, не допускайте відставання, адже надолужити прогаяне буде важче.

• Допоможіть вашій дитині, якщо у неї щось не виходить, підтримайте.

• Хваліть дітей за виконану роботу. Діти завжди націлені на конкретний результат.

• Провітрюйте кімнату, створіть умови для активного руху: нехай діти рухаються під музику, танцюють, роблять гімнастичні вправи, дихальну гімнастику.

• Дозволяйте у визначений час спілкування онлайн. Лист або дзвінок другу та вчителю стане в нагоді. Приємне спілкування й корисна порада допоможуть вирішити будь-яке завдання.

• Пам'ятайте, що вчителі завжди готові поспілкуватися з вами та вашими дітьми в різний спосіб, надати консультацію чи практичну допомогу.

• Звертайте увагу на домашні завдання як навчальний інструмент до самостійності, а не покарання.

Поради батькам, що допомагають дітям учитися

• Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.

• Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.

• Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регресу вашої дитини.

• Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.

• У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.

• Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.

• Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.

Пам'ятка для батьків

Можливі причини складностей у навчанні дітей:

• Дитина нездорова.

• Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.

• Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до підлітка (пояснять лише раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка — повторюють те саме безліч разів.

• Дорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.

• Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не звикла працювати).

• Батьки надто пригнічують учня погрозами й покараннями. Не вміють своєчасно схвалити й підбадьорити маленьку людину.

• Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.

• Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав'язує дитині свій стиль роботи.

Золоті правила для батьків

• Більшість дітей - "звичайні". Не робіть зі своєї дитини вундеркінда, окреслюючи непосильні вимоги, орієнтуючи на недосяжні еталони. Дитина повинна частіше відчувати задоволення від того, що вона щось може, ніж тривожитись з приводу того чого не може зробити.

• У різних дітей - різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві). Здібності треба розвивати! Але ваше перше завдання - визначити оптимум вашої дитини.

• Не орієнтуйте навіть найбільш здібну дитину на винятковість! На цьому шляху її чекає розлад із самою собою, бо завжди поруч знайдеться хтось більш обдарований працелюбний.

• Здійснитися в житті може лише активна дитина, Виховуйте людину дій , вчинку.

• Не повчайте у незнанні! Правильно виховувати може лише той, хто знає дитину - розуміє її чесноти і вади, відчуває її настрій, добре орієнтується в її інтересах, смаках, цінностях, звичках, здібностях.

• Викорініть із своєї практики вираз: "Роби, раз я вимагаю". Замініть цю форму вимоги іншою: "Роби, тому що цього не можна не зробити". Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...

• Довіряйте дитині. Людина, яка виростає у довірі, йде по життю спокійно, зона відкрита, товариська, доброзичлива. Будьте терплячими! Ставтесь терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням не лише для дорослих але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю.

• Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими проблемами не лишається часу на виховання дитини.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ

ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ

Суїцид – це навмисне позбавлення себе життя.

Причини суїцидальних проявів у молоді:

• складна сімейна ситуація;
• проблеми у навчанні; Суїцидальна поведінка —
• втрата або зрада близької людини; це прояв суїцидальної активності
• розрив стосунків із коханою людиною; (думки, наміри, висловлювання, погрози).
• міжособистісні конфлікти;
• проблеми з дисципліною або законом;
• проблеми в спілкуванні з однолітками: тиск з боку групи однолітків; тривале перебування у ролі жертви або «цапа-відбувала»;
• високі вимоги до підсумкових результатів освітньої діяльності (іспити, ЗНО);
• сімейна історія суїциду;
• небажана вагітність, аборт і його наслідки;
• зараження ВІЛ-інфекцією або хворобами, що передаються статевим шляхом.

НА ЩО ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИ УВАГУ БАТЬКАМ?!

Поведінкові ознаки суїцидальної загрози:

· раптові зміни у поведінці й настрої, особливо ті, що віддаляють від близьких людей;

· схильність до необачних і безрозсудних вчинків;

· надмірне споживання алкоголю чи таблеток;

· раптове впорядкування своїх справ, приготування до смерті;

· нехтування зовнішнім виглядом;

· постійне прослуховування сумної музики та пісень;

· самоізоляція від родини та знайомих;

· зміна добового ритму (активність вночі та сон удень);

· збільшення або втрата апетиту;

· млявість та апатія;

· неможливість сконцентруватися та приймати рішення;

· уникнення звичайної соціальної активності, замкненість, самотність;

· почуття провини, низька самооцінка;

· різка зміна звичок, втрата інтересу до захоплень, хоббі, спорту, навчання;

· невизначені плани на майбутнє;

· агресія, прагнення того, щоб інші залишили в спокої, роздратування;

· спроби втекти з дому;

· тривалий і яскраво виражений песимізм у відношенні до майбутнього;

· самоушкодження (порізи на руках).

Словесні ознаки суїцидальної поведінки:

· прощання;

· розмови або жарти щодо бажання померти;

· повідомлення про конкретний план суїциду;

· повільна, маловиразна мова;

· вияв безпорадності і залежності;

· розпач і плач;

· самозвинувачення;

· безпосередні заяви «Було б краще вмерти» або «Я не хочу більше жити»;

· висловлювання: «Вам не доведеться більше про мене турбуватися» або «Мені все набридло», aбо «Вони пошкодують, коли я піду».

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

· подвійність емоцій і почуттів;

· безпорадність, безнадійність;

· переживання горя;

· ознаки депресії;

· почуття провини або відчуття невдачі, поразки;

· надмірні побоювання або страхи;

· почуття власної малозначущості;

· неуважність або розгубленість.

Виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді:

1. Переживання образи, самотності, відчуженості, побоювання бути незрозумілим;

2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

3. Переживання, пов'язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;

4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

5. Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;

6. Страх перед покаранням;

7. Любовні невдачі, вагітність;

8. Почуття помсти, погроз, шантажу;

9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

10.Наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

ЩО Ж РОБИТИ?

Рекомендації для батьків, у дітей яких є суїцидальні прояви або відчай:

1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;

2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі;

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину;

4. Говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти, як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину;

5. Зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;

6. Не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині;

7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмову з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («що трапилося?», «розкажи мені», «давай поговоримо про це»);

8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми;

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не бік інших людей, які можуть завдати їй болю;

10.Дайте можливість вашій дитині знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що краще знаєте вихід із кризової ситуації;

11.Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує.

12.Обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідно обійматися 8 разів на день;

13.Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами;

14.Покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана;

15.Якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

16.Якщо ви відчуваєте, що дитина відхиляє вашу допомогу, то слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.

17.Якщо бачите, щоконтакт неналагоджується— потрібнообов’язково звернутися дофахівців (практичного психолога, соціального педагога, психотерапевта, психіатра).

ПОРАДИ БАТЬКАМ НА КОЖЕН ДЕНЬ:

ü Будьте уважними до своєї дитини, цікавтесь її життям.

ü Показуйте дитині, що ви її любите (частіше обіймайте).

ü Підтримуйте в складних ситуаціях.

ü Умійте вислухати свою дитину.

ü Будьте тактовні.

ü Не залишайте дитину наодинці з проблемою.

ü Не порівнюйте вашу дитину з іншими.

ü Разом шукайте конструктивні підходи до вирішення проблем.

ü Не читайте нотації.

ü Не ігноруйте дитину.

ü Не говоріть «Хіба це проблема», «Ти живеш краще за інших» тощо.

ü Не смійтеся над проблемами дитини.

ü Дайте дитині можливість зрозуміти, що ВОНА НЕ ОДНА!

Коментарi